DONATE

Copyright © 2019 HROMADA in San Francisco
All rights reserved

Зеленський і Путін: навіщо їм зустрічатися

Віталій Портников |


Кожен день з'являється нова інформація про можливість зустрічі президентів України і Росії. Активно обговорюється нова зустріч у «нормандському форматі» - такі саміти не проводилися вже кілька років, а остання зустріч лідерів не привела ні до яких реальних результатів. Кажуть навіть про те, що президенти можуть зустрітися один на один. Про таку можливість говорив сам Зеленський під час своєї великої прес-конференції, а недавно з пропозицією провести таку зустріч в столиці Казахстану виступив колишній президент цієї країни Нурсултан Назарбаєв. Щоправда, ця ініціатива політика не зустріла розуміння ані у Києві, ані у Москві. Проте такі пропозиції ще виникатимуть.

Президент Зеленський вважає, що зустріч в «нормандському форматі» допоможе домогтися миру на Донбасі, а продовження конфлікту пов'язано з відсутністю контактів лідерів. У цьому своєму підході Зеленський не відрізняється оригінальністю. Його попередник Петро Порошенко після свого обрання главою держави теж вважав, що йому, як легітимному президенту країни, вдасться знайти спільну мову з Володимиром Путіним і зупинити конфлікт на Донбасі. Що проблема - саме у відсутності контакту, адже Путін демонстративно не зустрічався із тодішнім виконуючим обов`язки президента Олександром Турчиновим. Саме початок переговорів в «нормандському форматі» - результат цієї впевненості Порошенка, бо ж його перша зустріч з Путіним після обрання новим главою Української держави відбулася якраз на церемонії, присвяченій висадці союзників в Нормандії. Однак досить швидко тодішній український президент переконався, що домовитися з Путіним не вдасться просто тому, що у російського президента свої політичні цілі - і вони суперечать українським національним інтересам.

З впевненості Володимира Зеленського в тому, що йому вдасться домовитися з Володимиром Путіним я б не робив ані великої політичної сенсації, ані скоростиглих висновків про зраду і капітуляцію. Найголовніше в особистості Володимира Зеленського - так це те, що до обрання президентом України успішний телевізійний комедіант ніколи не цікавився ні політикою, ні історією, ні взагалі гуманітарними знаннями. Всю його енергію відбирала художня самодіяльність, яка досить швидко перейшла у різновид замовної політичної сатири. Але це - не політика. Саме тому погляди Володимира Зеленського на політичні процеси нічим не відрізняються від поглядів середньостатистичного українського обивателя. Зеленський і справді може вважати, що конфлікт на Донбасі триває тільки заради збагачення його учасників. Він, людина, яка звикла виступати перед пострадянськими президентами і бачити схвальні посмішки цих не надто освічених людей, може вірити у власну здатність умовити Путіна в непотрібності продовження війни. Але саме тому, що уявлення Зеленського про необхідність його зустрічі з Путіним ірраціональні і непрофесійні, самі по собі вони не мають особливого значення.

Набагато важливішим є те, що думає Путін. Чи хоче російський президент зустрічатися з українським колегою і домовлятися з ним про припинення війни - або всього лише використовує саму підготовку до саміту для того, щоб сприяти дестабілізації ситуації в Україні? Чого бажає Путін? Піти з Донбасу? Заморозити конфлікт? «Просто перестати стріляти»?

Для того, щоб відповісти на це питання, варто просто згадати, що російський президент направив диверсантів на Донбас зовсім не для того, щоб його маріонетки утвердилися в декількох промислових районах Донецької і Луганської областей. Геополітичні завдання Кремля є набагато ширшими і точно перераховані в так званій «кримській промові» Путіна, коли російський президент говорив про східні і південні області України, нібито «подаровані» Українській РСР більшовицьким урядом. По суті, у Кремля два варіанти розвитку подій. Максимальний - це повна перемога над «націоналістами» в Україні і включення всієї території цієї країни до російської сфери впливу з тим, щоб рано чи пізно Росія, Україна і Білорусь об'єдналися у нову російську державу зі столицею в Москві. І мінімальний - розвал України і російський протекторат над східними і південними областями країни, так званою «Новоросією».

Чи може сприяти реалізації цих планів зустріч Путіна із Зеленським у будь-якому з форматів? Тільки в тому випадку, якщо український президент погодиться з таким варіантом розв'язання кризи на Донбасі, який наближатиме капітуляцію і розвал Української держави. Саме тому Кремль наполягає на тому, щоб підсумковий документ зустрічі в «нормандському форматі» був узгоджений ще до зустрічі лідерів, щоб в Парижі ні про що не дискутувати, а просто поставити підписи під вже досягнутими домовленостями.

Президент Путін нічого в цьому випадку не втрачає. Якщо Зеленський погоджується з такою капітуляцією і при цьому виявляється здатним втілити свою згоду в життя, домогтися «правильних» голосувань в парламенті і подолати громадський спротив - значить, буде зроблено рішучий крок до перетворення України на російський сателіт. Якщо такої згоди від суспільства добитися не вдасться, якщо почнеться рішучий громадський спротив діям українського президента - що ж, така дестабілізація підготує ґрунт для нових територіальних захоплень. І територія «народних республік» може значно розширитися - а, може, на карті України з'являться і нові «народні республіки».

Поки що неясно, чи розуміє український президент, що сама зустріч з Володимиром Путіним - це ще більша небезпека для України, ніж відсутність прямих контактів російського і українського президентів. Можуть сказати, що небезпека ця є перебільшеною. Що Зеленський може домогтися зустрічі з Путіним, але це зовсім не означає, що на цій зустрічі він капітулює.

І це - цілком можливий варіант реакції українського президента на тиск з боку Кремля. Тільки і в цьому випадку варто задатися питанням: а якою буде реакція Путіна якщо він побачить, що Зеленський капітулювати не хоче?

Якою була реакція на небажання Порошенка, ми вже знаємо: Путін припинив контакти і продовжив обстріл. І це - найбільш оптимістичний, при всій його трагічності, варіант розвитку подій. Тому що Путін може вирішити, що недосвідченість нової української влади, яка до того ж не бажає здаватися - найкращий час для загострення конфлікту, для нової великої війни.


Якщо не хочете пропустити наші публікації натисніть кнопку SUBSCRIBE.