ЗЕЛЕНСЬКИЙ МІЖ ТРАМПОМ І БАЙДЕНОМ | Віталій Портников

Ви можете прочитати цю статтю англійською перейшовши за посиланням |



Після президентських виборів у Сполучених Штатах Америки можна говорити про те, як складатимуться стосунки українського президента Володимира Зеленського з новим господарем Білого дому. І тут найбільш цікавим є той момент, що у керівника України навряд би склалися хороші стосунки із обома конкурентами – чинним президентом, республіканцем Дональдом Трампом, та кандидатом демократів Джозефом Байденом, який зараз приймає привітання з перемогою від очільників провідних країн світу. І Володимир Зеленський, до речі, був одним з найперших.


У Дональда Трампа навряд чи є позитивні спогади, які пов’язані з Україною. Так, під час передвиборчої кампанії, Трамп нагадував про те, що саме він допоміг Україні з летальною зброєю – зробив те, на що не наважилася демократична адміністрація Барака Обами. Однак, президентство Трампа почалося з його бажання знайти спільну мову із російським лідером Володимиром Путіним. Український фактор був одним з вирішальних, що не дало американському президенту змоги здійснити цей намір. Більше того, за спроби знайти спільну мову з Путіним без вирішення українських проблем Трампа неодноразово критикували і у демократичному, і республіканському таборах. До того ж, на репутації президентської команди дався взнаки скандал із колишнім керівником передвиборчого штабу Трампа Полом Манафортом, який потрапив до в’язниці саме у зв’язку зі своєю роботою на українські олігархічні клани – і інформацію про це оприлюднювали українські антикорупційні структури. Саме Манафорта вважають людиною причетною до того, що з передвиборчої програми Трампа тоді зникло українське питання. Ну і очевидно, що симпатії тодішньої української влади були пов’язані з конкуренткою Трампа Хіларі Клінтон – інакше і бути не могло, коли республіканський кандидат відмовлявся чітко визначитися зі своєю позицією щодо України і виявляв очевидні симпатії до її головного ворога. Так що сподіватися, що у Трампа могли скластися хороші стосунки з тодішнім українським президентом Петром Порошенком, було наївним. І саме тому і у Києві, і у Вашингтоні чекали змін після президентських виборів 2019 року.


Але ці зміни обернулися величезним скандалом, який не можна було передбачити. Телефонна розмова президентів США і України, під час якої вони говорили про розслідування справи сина колишнього віце-президента США, була врешті-решт оприлюднена і стала приводом до початку процедури імпічменту президента Сполучених Штатів Америки. Володимир Зеленський, головною політичною метою якого був візит до Сполучених Штатів Америки і зустріч з американським президентом, прибув до США якраз тоді, коли у Білому домі вирішили оприлюднити стенограму розмови президентів, і журналісти під час такого важливого побачення Трампа і Зеленського питали українського президента про те, чи відчуває він тиск з боку американського колеги. А тепер поставте себе на місце Трампа і скажіть, чи приємно про все це згадувати, чи приємно мати справу з країною, історія з якою стала однією з причин вашої політичної поразки і щоденної критики на всіх телевізійних екранах світу? Тим більш, що необхідність домовлятися з Москвою нікуди не зникла. І Китай залишається в уявленні Трампа головною проблемою для Сполучених Штатів Америки.


Може, саме тому Володимиру Зеленському тепер варто зітхнути з полегшенням і сподіватися на покращення стосунків, коли президентом Сполучених Штатів стане Джозеф Байден? Адже з Байденом не пов’язаний величезний політичний скандал останніх років. Адже, у Зеленського не було таких телефонних контактів з Байденом, як з Трампом. Адже, кандидат від демократів у своїй передвиборчій компанії постійно наголошував на необхідності допомоги Україні у її протистоянні з Росією. І саме Росію, а не Китай вважає головною загрозою для Сполучених Штатів.


Однак, я не був би таким оптимістичним. Так, у Зеленського не було телефонних контактів з Байденом. Проте, телефоні контакти з Байденом були у його попередника Петра Порошенка. Частина цих розмов була оприлюднена депутатом Верховної Ради Андрієм Деркачем – Сполучені Штати запровадили санкції проти цього впливового українського політика і звинуватили його у співробітництві з російськими спецслужбами, після чого не було жодної реакції з боку офісу президента України. Проте, сам президент України, для якого протистояння з Порошенком є, здається, важливим змістом державної діяльності, не посоромився цитувати вкрадені Деркачем перемовини під час однієї зі своїх прес-конференцій проти Джозефа Байдена, який був одним з учасників цих розмов. В Україні навіть відкрили кримінальне провадження, аврально закрите після перемоги політика на президентських виборах у Сполучених Штатах. Не треба говорити, що у новій адміністрації цього не помітили і закриють на цю історію очі. Окрім того, сам Байден, навряд, не міг не помітити, що під час телефонної розмови з Трампом Зеленський, як цього варто було очікувати від керівника держави, не відмовився категорично від участі у справах, які стосувалися репутації можливого конкурента американського президента на майбутніх виборах очільника США. Такі речі завжди помічаються і ніколи не забуваються. Так що не варто розраховувати на хороше особисте ставлення Джозефа Байдена до Володимира Зеленського. Це щось з політичної фантастики. Так не буває.


Та невже ж це означає, що у будь-якому випадку ми не можемо розраховувати на приязні американсько-українські взаємини, на допомогу Україні у її боротьбі з російською навалою? Якраз ні. Сполучені Штати Америки – це країна, сильна своїми інституціями, а не персоналіями. Всі ці роки Україна користувалася двопартійною підтримкою з боку провідних політичних сил Сполучених Штатів. Так було і під час адміністрації Обами, і під час адміністрації Трампа. Так буде і під час адміністрації Байдена. Головне українське завдання якраз і є в тому, щоб у стосунках із США не персоналізувати саму українську політику, не перетворювати її і державні інтереси на заручників того чи іншого очільника держави та його уявлення про власну роль у цій політиці. Адже, Сполучені Штати допомагають не Зеленському, як раніше вони допомагали не Порошенку. Вони допомагають Україні відбутися як цивілізованій державі і захистити свій суверенітет. Отже, Дональда Трампа потрібно було переконувати у важливості цього пріоритету – але такі лобісти українських інтересів були і серед демократів, і серед республіканців, згадаємо того ж Джона Маккейна. Джозефа Байдена ні в чому переконувати не буде потрібно. Його потрібно буде переконувати в іншому – що українська політика буде ефективною, що Україна сама бажає проводити реформи і протистояти окупанту, що Володимир Зеленський не буде занадто активно зазирати в очі Володимира Путіна і шукати в очах агресора бажання закінчити війну. Але очевидно, що і провідні демократичні, і провідні республіканські політики у адміністрації президента і у Конгресі Сполучених Штатів будуть усвідомлювати важливість збереження українського суверенітету і наслідки українського програшу як для самої України, так і для Європи, так і для Сполучених Штатів. Результати президентських виборів у США і стосунки, які навряд чи вдасться побудувати українському президенту з американським колегою, у цьому розумінні нічого не змінюють.

DONATE

Copyright © 2019 HROMADA in San Francisco
All rights reserved