УКРАЇНСЬКИЙ ВИХІД З КАРАНТИНУ | Віталій Портников

Ви можете прочитати цю статтю англійською перейшовши за посиланням | 11 травня стало для України одним з найважливіших днів за останні місяці - почалося послаблення карантинних обмежень, запроваджених в країні через коронавірусну пандемію. Звичайно, у кожній країні свої особливості карантину. Можливо, сам український карантин міг би здатися «несправжнім» багатьом жителям країн півдня Європи, де у буквальному сенсі слова забороняли виходити з квартир і для кожного такого виходу, навіть у крамницю за продуктами, потрібно було заповнювати письмові заявки. В Україні нічого цього не було. Ніхто не обмежував громадян у їхніх переміщеннях, не було обмежено переміщення навіть між населеними пунктами. Так, транспорт перестав працювати, але на своїй машині - чи на машині приватного перевізника - ви могли здійснити подорож з Ужгорода до Харкова і навіть не помітити, що у країні карантин. Так, в Україні був закритий доступ у паркові зони, але яке це мало значення для європейців, які не могли потрапити навіть на сусідню вулицю? І навіть для груп ризику, яким була запропонована самоізоляція, в Україні були запроваджені свої норми. Наприклад, в деяких західних країнах ти мав можливість пересуватися на відстань не більше 200 метрів від власного будинку і до найближчого магазину. А в Україні - на відстань не більше двох кілометрів у один бік. Що, звичайно ж, вже майже повноцінна прогулянка. І я вже не нагадую про те, що українська поліція не дуже переймалася переміщеннями громадян. Але цей полегшений карантин має для українських громадян куди більш серйозні наслідки, ніж жорсткий карантин для жителів країн Європейського Союзу. Тому що головний наслідок - він не у тій відстані, на яку ти можеш прогулятися. А головний наслідок - він у практичному зникненні можливостей для дрібного і середнього бізнесу. Адже весь цей час були закриті практично всі магазини, окрім продуктових. Не працювали продуктові ринки, торгово-розважальні центри, ресторани і кафе, майстерні. Можна сказати, що не працював весь дрібний і середній бізнес, який становив більшу частину робочих місць у містах. І навіть зараз, коли почалися перші послаблення, ми не можемо говорити про відновлення його повноцінної діяльності. Ресторанам дозволено відкритися, але тільки на літніх терасах і з дотриманням жорстких санітарних заходів. Кафе дозволено працювати на винос. Магазини та ринки відкриваються, але тільки при дотриманні відповідних заходів. При цьому не скасована заборона на роботу пасажирського транспорту - продовжують працювати тільки спеціальні маршрути, метрополітен у Києві, Харкові та Дніпрі відкриється тільки через кілька тижнів. І ми не знаємо, чи вдасться дрібному і середньому бізнесу після карантину відновитися у повній мірі. При тому, що в Україні, як і в інших країнах світу, знаходяться на дні цілі галузі економіки - перш за все туризм і авіаційні перевезення. І ясно, що просто від скасування карантину вони не відновляться. А ми ще не згадали про сферу культури. Вже зараз дозволили працювати музеям и бібліотекам. Але що ж буде з театрами, кінотеатрами, концертними залами? У країнах, де вчора ще був жорсткий карантин, сьогодні вживаються безпрецедентні заходи з порятунку економіки, на це витрачаються мільярди доларів. І такі ж мільярди доларів витрачаються для допомоги людям, які залишилися без роботи через пандемію і її наслідки. Але в української влади таких коштів просто немає. Більш того, через довгі зволікання із прийняттям так званого «антибанківського» закону, який повинен запобігти можливості повернення націоналізованих банків їхнім колишнім власникам (і перш за все - «Приватбанку» Ігорю Коломойському) виникла затримка в отриманні такого необхідного для країни кредиту Міжнародного валютного фонду. І вже зараз відомо, що довгострокова програма допомоги фонду буде замінена на короткострокову, тобто український уряд буде залишатися на «короткому повідку». А це - поганий сигнал для потенційних інвесторів. Тому тепер все буде залежати і від об'єктивних обставин, і від суб'єктивних. Об'єктивні обставини - це сама епідемія коронавирусу і те, як швидко вона піде на спад і як буде відновлюватися світова і українська економіка. І те, які висновки будуть зроблені з самих карантинних заходів - можливо, тепер ми станемо свідками більш обережних і адресних обмежень, а не суцільного локдауну. Український уряд, коли ухвалював рішення про карантин, багато в чому орієнтувався на досвід сусідніх країн Європи і намагався не допустити саму можливість краху системи охорони здоров'я. І, звичайно ж, наступні заходи влади теж будуть багато в чому спиратися на дії, які тепер, уже на новому етапі, будуть діяти у Євросоюзі. А суб'єктивні обставини - це саме правильне менеджерування кризи. Тут вже багато що залежатиме від професіоналізму влади і від довіри до неї. З довірою, до речі, теж виникли проблеми. Вони були продемонстровані так званим «бунтом мерів» - коли керівники декількох великих міст країни підтримали мера Черкас Анатолія Бондаренка, який заявив, що потрібно надати місцевій владі більше повноважень для визначення параметрів карантинних заходів і виходу з карантину. Але що зумовило цей протест? Банальна історія з обідом в нібито закритому столичному ресторані «Велюр», який належить одному із соратників президента Зеленського, депутату від партії «Слуга народу» Миколі Тищенку. І те, що представники влади, яка запроваджує карантин, самі живуть так, ніби цього карантину немає, звичайно ж, стало однією з причин недовіри і на рівні звичайних людей, і на рівні місцевої влади. І стали задавати питання: чому одним можна, а іншим не можна? Чому депутатам можна обідати в закритому ресторані, а інші ресторани не можуть приймати відвідувачів? Чому мережа будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» весь цей час працює, а маленькі магазини закриті? І ось з таких чому і народжується атмосфера недовіри. Атмосфера, яку, звичайно ж, маємо подолати задля грамотного і ефективного виходу з карантинної ситуації. Тому що для подолання такої небезпеки, як наслідки епідемії та карантину, важлива суспільна солідарність, а не протистояння в суспільстві. І влада, якщо вона прагне до ефективності, не повинна сама давати привід для протистояння і підозр у нещирості своїх дій і готовності використовувати ситуацію з власною політичною або економічною метою.

DONATE

Copyright © 2019 HROMADA in San Francisco
All rights reserved