ДНІ КАРАНТИНУ І ПОЖЕЖ | Віталій Портников

Ви можете прочитати цю статтю англійською перейшовши за посиланням | Важко було уявити собі, що якраз у квітневі дні 34-ї річниці аварії на Чорнобильській атомній електростанції Чорнобиль знову з'явиться першим рядком в українських і світових новинах. Тільки тепер вже не у зв'язку із популярним телевізійним серіалом, який повернув увагу до Чорнобиля міжнародної аудиторії. А в зв'язку з пожежами в зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Ці пожежі тривали майже весь місяць і були, на жаль, рукотворними. Так, що коли одного чудового дня кияни прокинулися, вирішили відкрити вікна і тут же закрили їх через запах гару, що огорнув місто, і пилу, який скреготав на зубах - можна собі уявити, якими були їхні відчуття! У ці дні Київ кілька разів очолював рейтинг найбільш забруднених міст світу, випередив навіть знамениті азійські метрополії. І хоча влада запевняла, що пожежі, які так змінили екологію в Києві, вирували зовсім не в Чорнобилі, а у Житомирській області, це заспокоїло не всіх. Але навіть якщо погодитися з тим, що забруднення повітря в українській столиці було пов'язано не з пожежами в зоні ЧАЕС, не можна не помітити найголовнішого - клімат в Україні значно змінився, а звички залишилися все тими ж. Пилова буря і пожежі - результат бездумної політики останніх десятиліть і змін клімату. Протягом багатьох років вирубувалися ліси для забудови, прокладання доріг та інших урбаністичних і господарських потреб. Вирубувалися часто-густо безконтрольно, без будь-якої реальної екологічної експертизи. І одночасно змінювався клімат. Ця зима в Україні більше була схожа на південноєвропейську, ніж на українську. Температура практично всі зимові місяці була в плюсі, не було ані снігу, ані дощів - та й зараз погода майже без опадів. В результаті перший сильний вітер просто підняв сухий ґрунт і поніс його на Київ - ось вам і пилова буря. Ну і люди, звичайно. Ліси по всій Україні спалахують не самі собою (до речі, темінь єгипетська накрила в ці дні не тільки Київ, а й Запоріжжя, і міста української півночі). Їх підпалюють люди - хто по дурості, хто за традицією, а хто і навмисне, подивитися, як будуть метушитися пожежники і рятувальники. До останнього часу штраф за підпал трави був мінімальним, і тільки коли ліси в Чорнобильській зоні вже горіли, парламент збільшив покарання. Однак, має пройти хоча б якийсь час, щоб палії зрозуміли, що це всерйоз і що розплачуватися за підпал доведеться куди більшою сумою, ніж за відсутність маски в громадському місці (до змін все було рівно навпаки: за маску – 17,000 гривень, за підпал – 1,700). Так, одне з найзеленіших міст сходу Європи стало одним з найбільш забруднених міст світу. І при цьому, як ніби навмисне, під час карантину - коли людям, яким рекомендують самоізолюватись, не виходити зі своїх квартир і частіше їх провітрювати одночасно радять наглухо закрити в цих квартирах вікна через задимлення. Спробуйте виконати всі ці рекомендації одночасно. Але, з іншого боку, тепер з'явився практичний сенс носіння на вулиці респіратора - якщо він не вбереже від короновірусу, так хоча б допоможе від смогу і пилу. І нагадає про те, що аж ніяк не тільки короновірус може бути невидимою небезпекою. Втім, чому невидимою? Якщо сам вірус не побачити, так його економічні наслідки не потрібно розглядати в мікроскоп. Днями український уряд затвердив план виходу країни з карантину. Якщо статистика захворювань буде втішною - тобто при найбільш оптимістичному сценарії - країна зможе повернутися до нормального життя до червня. Та й то не повністю. Так, лише 31 травня може бути орієнтовно відновлено роботу Київського метрополітену (і, очевидно, метро в інших містах-мільйонниках, Харкові та Дніпрі). Але навіть тоді - тільки для спеціальних перевезень за перепустками. І це вже можна вважати прогресом в ситуації, що склалася, коли рух громадського транспорту обмежено кількома спеціальними маршрутами. Побоювання влади з приводу можливого сплеску захворюваності зрозумілі. І в цьому сенсі зрозумілий план виходу з карантину. Однак, немає очевидного плану відновлення української економіки - крім, хіба що, скорочення державного бюджету, до якого в цьому році доведеться вдаватися ще не раз. В України, на відміну від Сполучених Штатів і провідних держав Європи, немає коштів для того, щоб закачати їх в економіку. Більш того - саме виживання країни зараз залежить від допомоги іноземних фінансових організацій. А парламенту поки що не вдається схвалити закон, який унеможливить повернення націоналізованих банків їхнім колишнім власникам. Тобто, простіше кажучи - повернення «Приват-банку» олігарху Ігореві Коломойському. Заради цього закону довелося навіть переписувати регламент і позбавлятися від тисяч поправок, які були подані лобістами впливу Коломойського після схвалення закону в першому читанні. Але без остаточного схвалення закону, і підпису під ним президента Володимира Зеленського, Україна не отримає допомоги від МВФ, і не зможе розрахуватися з боргами. А значить - дефолт, крах національної валюти, інфляція, сплеск цін, злидні... Але навіть якщо опір всесильного Коломойського вдасться подолати, це лише пом'якшить удар, але не позбавить українську економіку від труднощів. Навіть з грошима МВФ. Вже зараз багато українців на карантині, що називається, проживають останні кошти. Не всі з них отримують зарплату, багато хто пішов у неоплачувану відпустку. Великі проблеми і у тих, хто займається особистим бізнесом в сфері послуг. Туристичний бізнес, магазини (крім продуктових), ресторани, кафе, майстерні, перукарні, салони краси, спортивні зали і таке інше - все це просто не працює. І при цьому є велике питання, чи відкриється після карантину. А якщо відкриється, чи зможе отримувати прибуток, зберегти клієнтів, які були до кризи. Адже справа не тільки в дозволі працювати, але і в купівельній спроможності населення. А вона знижується з кожним днем. І може виявитися, що ти зараз будеш платити орендну плату і намагатися зберегти хоча б частину співробітників. А потім закінчиться карантин і до твого ресторану або крамниці ніхто не прийде... Додамо до цього тих, хто всі ці роки працював за кордоном, але змушений був повернутися в Україну в зв’язку з карантином в сусідніх країнах. Чи зможуть ці люди повернутися до роботи - навіть якщо буде потреба в їхніх послугах? Коли відкриються кордони Європейського Союзу? Чи з'явиться можливість отримання робочих віз? Чи не займуть місця іноземних працівників місцеві жителі, які, в свою чергу, залишаться без роботи і будуть готові до менш престижних і прибуткових занять? Все це питання, на які поки що ні у кого немає зрозумілої відповіді. Так, не тільки в Україні, а й в усьому світі. Але в українських умовах відсутність відповіді пов'язана з можливою соціальною і політичною нестабільністю і продовженням війни з сусідньою Росією, яка готова і зараз робити все можливе заради дестабілізації в нашій країні. Зрозуміло тільки одне - і про це сказав президент Володимир Зеленський: українцям в цій ситуації потрібно вижити. Але як саме виживати, президент поки що не пояснив.

DONATE

Copyright © 2019 HROMADA in San Francisco
All rights reserved