DONATE

Copyright © 2019 HROMADA in San Francisco
All rights reserved

Перші дні президентства Зеленського – велика тривога

BBC (політичний блог «Баба-Бабі-Сказала»)


От і пройшла інавгурація нового Президента України. Без банкетів, але урочисто, здавалося б все так, як повинно бути в цивілізованій європейській країні, якою ми, українська діаспора, так прагнемо бачити Україну. Здається, і сам Президент Зеленський говорить всі правильні речі, і ми плекаємо у собі надію, що він і робитиме правильні речі. Але одночасно у багатьох з нас виникає велика тривога. Тривожать не тільки сама непередбачуваність і непрогнозованість ситуації, але і бентежні новини, які з’являються уже в перші дні роботи новообраного Президента. Першим же в Україну символічно повернувся одіозний олігарх Коломойський, слідом – помічники Януковича, які втекли з України за останні 5 років – Портнов, Хорошковський. Чому так швидко повернулися всі ці шахраї і помічники кримінального режиму Януковича, чого вони шукають в Україні? Сподіваються на безкарність чи реванш? Яким чином особистий юрист Коломойського, який не може бути призначеним на державну посаду за люстраційними законами, був таки призначений Главою Адміністрації Президента? Усі ці відмовки, що Глава АП – не державна посада, не тримаються купи і є цілком пустими, чимось на кшталт ширми, адже реально ми розуміємо, які важелі впливу має ця посада на самого Президента. Ще більше тривожною новиною є так званий Референдум про мирні угоди з Росією, ідею про який запустив цей самий делюстрований чи радше перелюстрований Андрій Богдан. Подальші пояснення, що під референдумом малося на увазі народне «опитування», залишають більше питань, ніж відповідей. Задумаємося, чи могло навіть віддалено спасти на думку Уінстону Черчілю чи Шарлю де Голю проводити народні референдуми про мирні угоди з Гітлерівською Німеччиною у час війни? І ось ще одна чергова новина, яка викликає відвертий подив. Одним із пріоритетних завдань і напрямків Президент Зеленський назвав розвиток кінематографу(?!). Заяви подібного гатунку для країни, яка наразі у стані війни з країною-агресором Росією, не тільки бентежить, а й викликає питання компетенції. Нам, українській діаспорі, зараз не залишається нічого іншого, як молитися за Україну і сподіватися, що ця тривога, яка підкралася до серця, розвіється, що ми побачимо реальні вчинки, а не тільки гарні слова Президента. Надія залишається, як і тривога в серці.

2 views