DONATE

Copyright © 2019 HROMADA in San Francisco
All rights reserved

Вшануймо 150-ту річницю Климентія Шептицького всією Україною!

Допис Марії Дорош


17 листопада Україна вперше на державному рівні вшанує річницю з дня народження видатної історичної постаті – Климентія Казимира Шептицького. Ініціатива винесення цієї події на державний рівень належить народному депутатові України – Оксані Юринець, яка наголосила на важливості вшанування та популяризації цієї видатної особи. Отже, давайте розглянемо життєпис Климентія Казимира Шептицького, щоб знати його шлях та пишатися нашим земляком.

Казимир Шептицький з’явився на світ 17 листопада 1869 року, а отже наближається 150-а річниця з його дня народження. Народився він в аристократичній родині Івана та Софії Шептицьких у родинному маєтку в Прилбичі, став 6-м сином та рідним братом Митрополита Андрея Шептицького.

Климентій Казимир Шептицький, на сьогодні, є відомим як видатний церковний діяч, архімандрит монахів Студійського уставу, прогресивний політик та рятівник євреїв під час другої світової війни.

Син батьків-аристократів, звісно, здобув гідну освіту: спершу навчався в гімназії святої Анни, а потім в університетах Кракова, Мюнхена і Парижа. Пізніше, у 1892 році, здобув ступінь доктора права в Ягеллонському університеті й паралельно отримав додаткову освіту в Інституті лісівництва.

По завершенні навчання Казимир працював за спеціальністю – адвокатом, допомагав батькові керувати справами, а, також, став послом Галицького сейму та депутатом австрійського парламенту. За свою політичну діяльність отримав визнання як найбільший лобіст інтересів Галичини, а саме, українців в Австро-Угорській імперії.

Казимир Шептицький відрізнявся від політиків, своїх сучасників, прогресивністю ідей. Він був першим, хто заговорив про соціальне страхування та намагався долучити до реалізації цієї ідеї інших, докладав зусиль до розв'язання проблеми пенсійного забезпечення громадян, що мали власну справу або працювали у приватних організаціях. На той час такі ідеї були свіжими, а проблеми, які вони вирішували – нагальними, що показувало народоорієнтованість та неабияку кмітливість Шептицького як політика.

Через 11 років вправний політик покидає свою кар’єру та вдається до духівництва. 42-річний Шептицький оселяється в Бенедиктинському монастирі (Німеччина) та готується до чернечого життя. За рік підготовки Казимир складає чернечі обітниці та отримує церковне ім’я – Климентій. Згодом, повернувшись до Львова, зупиняється в соборі святого Юра та там веде аскетичне чернече життя.

Климентія Шептицького вважають добрим прикладом християнина, адже у своїй діяльності він вдавався до допомоги ченцям, простим людям, жертвував селянам, відкрив дитячий сиротинець в Уневі та захищав Греко-Католицьку церкву, що і стало причиною «нещасливого» закінчення його життя, але про це згодом.

Важливою сторінкою життєпису Климентія є його спільна діяльність із братом – Митрополитом Андреєм Шептицьким, зокрема, у справі порятунку євреїв під час німецької окупації та Голокосту. У ті роки Шептицькі укривали євреїв у монастирях, церквах та інших закладах, зокрема, єврейських дітей отець Климентій переховував в своєму сиротинці в Уневі, а за першої можливості брати допомагали перехованцям втікати за кордон. За різними джерелами було врятовано від декількох сотень до декількох тисяч осіб. В 1996 році за таку відвагу та доброту отець Климентій в Ізраїлі отримав почесне звання Праведника світу.

На жаль, складні часи не завершилися із закінченням війни. Радянська влада вдалася до масових арештів греко-католицьких єпископів та примушувала їх відмовитися від своєї віри на користь православ’я. Тоді, у 1944-ому році Климентій Шептицький як архімандрит ченців Студійського уставу разом з делегацією їздив до Москви у справах майбутнього статусу Української Греко-Католицької церкви в Радянському союзі. Позитивних результатів старання архімандрита не мали, адже дуже скоро духівництво УГКЦ «проголосувало» під тиском тодішньої влади за самоліквідацію власної церкви та об’єднання з РПЦ.

Збентежений таким станом справ Климентій Шептицький писав листи до Ватикану, в яких розповідав про утиски церкви, проте листи перехоплювалися радянськими спецслужбами. Згодом саме це стало приводом для арешту отця.

Климентія затримали в його ж келії під час молитви, ще й підкинули заборонені тоді матеріали про УПА та плакати із символікою ОУН. Протягом 7-ми місяців слідства спецслужби намагалися примусити його зректися віри та зізнатися у «зраді батьківщини».

Попри все, Климентія Шептицького було засуджено на 8 років саме за «зраду батьківщини» та відправлено до Владимирського централу, де священнослужитель згодом і помер. Останні роки він розумів, що не вийде з в’язниці через поганий стан здоров’я та умови утримання, що каталізували захворювання... Попри все, Климентій молився, щонеділі читав Службу Божу у своїй тюремній камері та закінчив життя як праведний християнин.

Климентій Казимир Шептицький прожив достойне життя та став прикладом гармонії неабиякого інтелекту та духовності. Таких українців ми маємо знати, шанувати та наслідувати їх приклад.