ПРЕС-РЕЛІЗ Генерального консульства України в Сан-Франциско: Андрей Шептицький

від 29 липня 2020 року |


Андрей Шептицький (1865–1944 рр.)

Митрополит Української Греко-Католицької Церкви, громадський діяч, меценат


Життя та діяльність митрополита Андрея (мирське ім’я Роман Марія Александер) Шептицького мало величезний вплив на розвиток Української Церкви. Він одним з перших серед ієрархів Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) почав використовувати народну мову в спілкуванні з вірянами. Греко-Католицька Церква під його багаторічним проводом стала розгалуженою та впливовою установою, важливим об’єднавчим чинником і духовною опорою в змаганнях за державність України.



Митрополит Шептицький походив з давнього українського роду. Він формувався як особистість та отримав всебічну освіту в багатонаціональній та мультирелігійній Австро-Угорській імперії. Після вступу до монастиря отців Василіян у Добромилі у 1888 році прийняв чернече ім’я Андрей. Філософію та теологію вивчав у Кракові, потім – право в Мюнхені. Після навчання отримав наукові ступені доктора теології та доктора філософії. У 1899 році його було номіновано Станиславівським єпископом, а згодом у 1900-му - Галицьким митрополитом.


Напевно, не було жодної важливої ділянки суспільного життя, в якій би митрополит не брав активної участі. Він підтримував молодих українських митців, надаючи їм стипендії для здобуття освіти у найкращих навчальних закладах Європи. На кошти митрополита було придбано будівлю, де розмістилася художня школа відомого митця Олекси Новаківського. У 1905 році він заснував Український національний музей, придбавши для нього окреме приміщення. Завдяки піклуванню Шептицького в музеї зібрано одну з найбільших у Європі збірок іконопису. Він особисто подарував музею майже 10 тисяч предметів з приватного зібрання й утримував його на особисті кошти. Крім того, він підтримував діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар».



Митрополит займав також активну громадянську позицію в політичному житті тогочасної Галичини. Як Галицький митрополит він був депутатом Австрійського парламенту і Галицького сейму. Це давало йому змогу виступати перед урядом щодо підтримки українців у справі забезпечення їхніх прав в державі. Підтримка Шептицьким Габсбурзької монархії в Першій світовій війні стала причиною його арешту й ув’язнення під час російської окупації (1914–1917 рр.). Після війни він разом з греко-католицьким єпископатом підтримав створення Західноукраїнської Народної Республіки, проголошеної після розпаду Австро-Угорської імперії (1918 р.).


За ініціативою Андрея Шептицького було засновано Львівську греко-католицьку богословську академію (1928 р.). Цей навчальний заклад під керівництвом отця доктора Йосифа Сліпого мав перерости в повноцінний університет – на зразок вищих навчальних закладів Західної Європи.


Важливе місце у діяльності митрополита займала справа поєднання християнських церков, повернення слов’янського сходу до єдності з Апостольським престолом. Протягом свого життя він підтримував контакти з тогочасними прихильниками унійного руху, як, наприклад, з російським філософом Володимиром Соловйовим, хорватським архієпископом Йосифом Штросмаєром, бельгійським архієпископом і кардиналом Мерсьє, відомим пропагандистом діалогу з Англіканською Церквою, німецьким богословом Максиміляном Саксонським - фахівцем у галузі східнохристиянських літургійних традицій. Митрополит сприяв розбудові Російської Греко-Католицької Церкви. З цією метою він двічі відвідав Росію (1907, 1912 рр.) та Білорусь. У березні 1917-го року, отримавши від Папи Пія Х право на душпастирську діяльність серед католиків східного обряду на території Східної України та Росії, організував у Петрограді Синод Російської Католицької Церкви та призначив отця Леоніда Федорова екзархом для католиків візантійського обряду в Росії.


У тому ж екуменічному дусі митрополит запровадив низку реформ в УГКЦ з відновлення східнохристиянського духу. У 1906 році створено студитський монастир, який очолив брат митрополита Климентій Шептицький, у 1913-му році — східну гілку отців Редемптористів. Були засновані й жіночі Чини сестер Студиток, Мироносиць тощо.


Діяльність митрополита в роки Другої світової війни, за визначенням парламенту Канади, «служить та служитиме незабутнім прикладом оборони засадничих людських прав, що є першим обов’язком людської спільноти».



Андрей Шептицький надавав благодійну допомогу євреям у найтрагічніший час Голокосту. Ризикуючи власним життям, митрополит врятував близько півтори сотні євреїв, здебільшого дітей. Його пастирське послання «Не убий!» (листопад 1942-го року) засуджувало насильницьке позбавлення життя будь-кого та з будь-яких мотивів. У листі до Папи Пія ХІІ український митрополит гостро засудив нацистську ідеологію та виступив на захист єврейського населення.


Митрополит Андрей Шептицький помер 1 листопада 1944 року та похований у крипті собору Святого Юра у Львові.

0 views

DONATE

Copyright © 2019 HROMADA in San Francisco
All rights reserved