НАДЦІННІ РОЗПИСИ ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ СТАЛИ БУДІВЕЛЬНИМ СМІТТЯМ

Updated: Jun 24, 2019

Марія Дорош НОВИНИ УКРАЇНИ


Як безцінне надбання України було знищено руками славських парафіян за вказівкою душпастира-невігласа.


15-го травня, ввечері, в церкві Успіння Пресвятої Богородиці, що в Славському на Львівщині, стався приголомшливий акт вандалізму, дізнавшись про який, у свідомих громадян відбувся справжній шок, адже адекватних виправдань та пояснень цьому акту немає. Саме в той день близько 150 парафіян цієї церкви за закликом настоятеля позбивали зі стін храмовий розпис. Про такі наміри було відомо ще за тиждень до інциденту. Проте, на заклики активістів та мистецтвознавців не робити цього, на їх пояснення цінності цих розписів уваги не звернули.



Настоятель церкви Успіння Пресвятої Богородиці о. Андрій Петришин та прихожани проводили ремонтні роботи, хоча робити це самовільно заборонено законом, адже цей храм є пам’яткою архітектури місцевого значення. Настоятель та прихожани пояснюють свій вчинок так, що вони хотіли «нового та гарного», розповідають, що розписи були в поганому стані та відпадали разом із штукатуркою, проте, за декілька днів до того львівські фахівці вирушили до Славська, щоб оглянути стан церкви та розписів. За їх словами, розписи були надзвичайно гарними, вражали колористикою та стан їх збереження був ідеальним.


На сьогодні велика кількість активістів, мистецтвознавців, культурологів та навіть Депар- Підбірка світлин з інтернету тамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА перейнялися цим злочином проти історії мистецтва України та завзято працюють над тим, щоб винних було покарано, а цей інцидент став показовим та ніколи більше не повторився.


Повернути надцінні розписи церкви Успіння Пресвятої Богородиці ми не можемо, проте повинні зафіксувати їх в своїй пам’яті та в історії мистецтва нашого народу, тож розглянемо втрачені витвори мистецтва детальніше.


Славська церква Успіння Пресвятої Богородиці була побудована більше ста років тому — у 1901-му. За підтримки Андрея Шептицького цю церкву спроектував Василь Нагірний, що був архітектором майже двохсот церков на Галичині. Одним із авторів надцінних втрачених розписів є Модест Сосенко, який навчався в Парижі, Мюнхені та Кракові, мандрував світом, став відомим своїми пейзажами в стилі мюнхенської сецесії, портретами та жанровими картинами. Митець був другом Андрея Шептицького, тодішнім Єпископом грекокатолицької церкви та меценатом, і працював в той час на Львівщині стінописцем. Пензлю митця належать розписи Музичного інституту ім. Лисенка та дванадцяти церков, серед яких церква Успіння Пресвятої Богородиці, що одна з небагатьох зберіглася до наших часів. Разом із Модестом Сосенко тоді над розписами працював його учень — також талановитий живописець та громадський діяч Юліан Буцманюк, і їх обох було нагороджено стипендією митрополита Андрея Шептицького за оздоблення церков на Галичині.


І. Свєнціцький, який був тоді директором Національного музею у Львові, оцінював розписи Модеста Сосенка в славській церкві так: «Усе багатство свого творчого духа, усю умієнтність рисівника-орнаментатора, декоратора і кольориста вложив він в сю церкву». Розписи Сосенка та Буцманюка у церкві Успіння Пресвятої Богородиці вражали поєднанням реалістичних ликів з площинно-декоративними німбами та крилами янголів, оригінальним баченням композиції, що має відголосок стилю храмових розписів XI-XII ст. Ще однією неповторною деталлю розписів видатних стінописців в цій церкві були подібні до мініатюр давніх рукописів та стародруків орнаменти. Особливим елементом розписів Модеста Сосенка та Юлія Буцманюка були янголи. Саме їх зображення найбільше притягували погляд, вражали красою та колористикою. На жаль, тепер їх можна оцінити тільки за фотокартками.


Церква Успіння Пресвятої Богородиці має статус пам’ятки архітектури місцевого значення, що зареєстровано на державному рівні, проте велика кількість художників та інших фахівців з мистецтва стверджують, що вона мала б мати статус пам’ятки архітектури державного рівня, адже саме в цій церкві донедавна стіни було оздоблено неповторним розписом у стилі української сецесії, який не часто можна побачити в наших храмах. Більш того, церква разом із розписами вціліли більше, ніж за 100 років, пережили Першу світову війну та бомбардування Славського під час Другої, тож мала б мати неабияке значення як пам’ятка культурної спадщини Українського народу.


Втраченого не повернути. Метою українського народу має бути недопущення повторення подібних варварських інцидентів. Адже, що ж це за парадокс: ми захищаємо нашу країну від агресії чужоземців, ми плекаємо рідну мову, ми пишаємося нашою культурою і, у цей же час, українці — не хтось інший, не чужинці, знищують неймовірно цінні пам’ятки культури нашого народу. Тож маємо бути уважними до того, що маємо, плекати та оберігати нашу культурну спадщину від невігластва та вандалізму, адже істинно те, що у народу без минулого немає майбутнього.

DONATE

Copyright © 2019 HROMADA in San Francisco
All rights reserved